Рiдна мати моя - Александр Малинин

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Meine liebe Mutter, du hast nachts nicht geschlafen,

Du brachtest mich zu den Feldern in der Nähe des Dorfes,

Und auf dem weiten Weg hast du mich im Morgengrauen verabschiedet,

Und das bestickte Handtuch gab glücklicherweise.

Und auf dem weiten Weg hast du mich im Morgengrauen verabschiedet,

Und zum Glück das Handtuch, das für Glück bestickt ist.

Lass den taufrischen Pfad darauf blühen,

Und grüne Wiesen und Nachtigallenhaine,

Und dein unfehlbares mütterlich freundliches Lächeln,

Und deine traurigen Augen sind gut.

Und dein unfehlbares mütterlich freundliches Lächeln,

Und traurige Augen sind gut, dein Blau.

Ich nehme das Handtuch, lege es hin wie das Schicksal,

Im leisen Rauschen des Grases, im Zwitschern der Eichen.

Und auf diesem Handtuch wird alles lebendig, was dem Schmerz vertraut ist:

Und Kindheit und Trennung und wahre Liebe.

Und auf diesem Handtuch wird alles lebendig, was dem Schmerz vertraut ist:

Und Kindheit und Trennung und deine Mutterliebe.