Полуднева спека - Ани Лорак

Люблю" - сказала тобі, як в останній раз

«Люблю, люблю» — прошепотів, прошепотів.

Але я втечу туди, де цвітуть сади, маю спокій де,

Ти мене знайдеш завжди лише там, де океан гуде.

Приспів:

Полуднева спека, синя даль, довге літо на березі втіх,

Прохолоди нема ніде, на жаль, лід, як марево, тінь, як міф,

Зупиняється час на день, на вік, там, де спокою жду тебе.

Острови, під безоднею небес, самотні острови.

Втома світ обійма і гойдає світ.

Лиш там нарешті наодинці я сама.

Марних буднів вже нема,

Спогадів нема і спокус твоїх,

Я на мить ніде, все йде, як іде,

Де океан гуде.

Приспів:

Полуднева спека, синя даль, довге літо на березі втіх,

Прохолоди нема ніде, на жаль, лід, як марево, тінь, як міф,

Зупиняється час на день, на вік, там, де спокою жду тебе.

Острови, під безоднею небес, самотні острови.

…Марних буднів вже нема,

Спогадів нема, і спокус твоїх,

Я на мить ніде, все йде, як іде,

Де океан гуде.

Я на тих островах,

У затоках сподівань,

У лагунах снів,

Де так хороше мені.

Приспів:

Полуднева спека, синя даль, довге літо на березі втіх,

Прохолоди нема ніде, на жаль, лід, як марево, тінь, як міф,

Зупиняється час на день, на вік, там, де спокою жду тебе.

Острови, під безоднею небес, самотні острови.

Полуднева спека, синя даль, довге літо на березі втіх,

Прохолоди нема ніде, на жаль, лід, як марево, тінь, як міф,

Зупиняється час на день, на вік, там, де спокою жду тебе.

Острови, під безоднею небес.

Полуднева спека, синя даль, довге літо на березі втіх,

Прохолоди нема ніде, на жаль, лід, як марево, тінь, як міф…

Ich liebe dich“, sagte sie dir letztes Mal

"Ich liebe, ich liebe" - flüsterte er, flüsterte.

Aber ich werde fliehen, wo die Gärten blühen, ich habe Frieden, wo,

Du wirst mich immer nur dort finden, wo das Meer summt.

Chor:

Mittagshitze, blaue Ferne, langer Sommer am Ufer des Trostes,

Kühle gibt es leider nirgendwo, Eis ist wie ein Gespenst, Schatten ist wie ein Mythos,

Die Zeit bleibt für einen Tag stehen, für ein Zeitalter, wo Frieden auf dich wartet.

Inseln, unter dem Abgrund des Himmels, einsame Inseln.

Müdigkeit umarmt die Welt und erschüttert die Welt.

Nur dort bin ich endlich allein.

Der eitle Alltag ist nicht mehr,

Es gibt keine Erinnerungen an deine Versuchungen,

Ich bin für einen Moment nirgendwo, alles geht, wie es geht,

Das Meer brummt.

Chor:

Mittagshitze, blaue Ferne, langer Sommer am Ufer des Trostes,

Kühle gibt es leider nirgendwo, Eis ist wie ein Gespenst, Schatten ist wie ein Mythos,

Die Zeit bleibt für einen Tag stehen, für ein Zeitalter, wo Frieden auf dich wartet.

Inseln, unter dem Abgrund des Himmels, einsame Inseln.

… Der eitle Alltag ist vorbei,

Es gibt keine Erinnerungen und deine Versuchungen,

Ich bin für einen Moment nirgendwo, alles geht, wie es geht,

Das Meer brummt.

Ich bin auf diesen Inseln

In den Buchten der Hoffnung,

In den Lagunen der Träume,

Wo ist so gut zu mir.

Chor:

Mittagshitze, blaue Ferne, langer Sommer am Ufer des Trostes,

Kühle gibt es leider nirgendwo, Eis ist wie ein Gespenst, Schatten ist wie ein Mythos,

Die Zeit bleibt für einen Tag stehen, für ein Zeitalter, wo Frieden auf dich wartet.

Inseln, unter dem Abgrund des Himmels, einsame Inseln.

Mittagshitze, blaue Ferne, langer Sommer am Ufer des Trostes,

Kühle gibt es leider nirgendwo, Eis ist wie ein Gespenst, Schatten ist wie ein Mythos,

Die Zeit bleibt für einen Tag stehen, für ein Zeitalter, wo Frieden auf dich wartet.

Inseln unter dem Abgrund des Himmels.

Mittagshitze, blaue Ferne, langer Sommer am Ufer des Trostes,

Kühle gibt es leider nirgendwo, Eis ist wie ein Gespenst, Schatten ist wie ein Mythos…