Ностальгія -

Весняна посмішка згори,

В домі сам.

Субота, вечір назавжди,

Ліг, не встав.

Рілля на небі то роки,

Плач — мій птах.

А попід серцем будяки,

Знай свій жах.

Приспів:

І посмішка болить,

І любов не ворожить,

Вгамуйся ж моя хижа

Ностальгія.

Шаленим став вогонь

Її страшних долонь,

Та вперто ростуть хвилі

Ностальгії.

Про неї подумки згори,

Я ж не сам.

Бо сам під небом назавжди,

А ж десь там.

Сміюсь тоді коли болить,

Плачу в кайф.

Є ще шаленство що горить,

То віри драйв.

Приспів:

І посмішка болить,

І любов не говорить,

Бо хоче мене мила

Ностальгія.

Її слова — вогонь,

А радість її вронь,

І вірить моє серце

В її крила.

Frühlingslächeln von oben,

Allein zuhaus.

Samstagabend für immer

Hinlegen, nicht aufstehen.

Ackerland am Himmel seit Jahren,

Weinen ist mein Vogel.

Und unter dem Herzen der Disteln,

Kenne deinen Schrecken.

Chor:

Und das Lächeln tut weh

Und die Liebe errät nicht,

Beruhige dich, mein Raubtier

Nostalgie.

Das Feuer wurde verrückt

Ihre schrecklichen Handflächen,

Aber die Wellen wachsen hartnäckig

Nostalgie.

Denke von oben an sie,

Ich bin nicht alleine.

Weil ich für immer unter dem Himmel bin,

Aber irgendwo dort.

Ich lache, wenn es wehtut

Weinen in Hochstimmung.

Es gibt immer noch Wahnsinn, der brennt

Das ist der Antrieb des Glaubens.

Chor:

Und das Lächeln tut weh

Und Liebe sagt nicht

Weil sie mich will

Nostalgie.

Ihre Worte sind Feuer

Und die Freude ihres Falls,

Und mein Herz glaubt

In ihren Flügeln.