Сталеві квіти - Бумбокс

Кажеш — все про мене знаєш ти, навіть стіни мають очі тут

Ну у кого вже навчилася, дай йому мою сорочку — білу ту

Ти така, як я, незламана

(Troubles said «hello», joy said «peace and love»)

Але там, де я себе запхав ані психолога, ні шамана

Після всього, через що пройшли починати знову все з нуля!

Небо-небо, чуєш, небо, я земля, бо вже той день коли

Ми зриваємося на крик i я не знаю тебе — я звик

Якщо можеш без мене далі йти, то підкажи, коли відпустить

В руки твої, що очікують, крізь валуни човен правлю

Зі шкіри вистрибну списом, стрілою наввиперед

Поряд в останній твій зойк я себе поставлю

Аби все знов розпочати, зіграти наш спільний сет!

А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини

Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти

Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!

Так усе й влаштовано: тут зашив — там тече

Якщо впав — встань знов, переклав на інше плече — пішов

Брак людей, сутінки думок, поклади їм край

Коли все ніяк — перевертай вініл, крути ще

Куплені-продані, забуті-згадані

Але не крадені сонячні наші дні, ні

Різні, коли брудні, коли тендітні, ні

Хочеш пробач, хочеш «ізвіні» — але

Ким тобі був, ким тепер став, ким була мені?

Ми були на все це згодні, прошу

Тільки не сьогодні, чуєш, тільки не сьогодні!

Я намагався, знають на горі, бути ким я є

Лиш мені моє, собі лиш своє

Бо невдовзі хвилі змиють сліди

Там, де спільну мову шукав з тобою

В небі нічному серпневому наше придане

Чому так довго минав, хто ховав, де ховалися?

Вип’ю тебе по краплині і все дізнаюся

Скільки на двох нам жетонів в цій касі видано

А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини

Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти

Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти

Але ось тут, прямо тут

Між ребер з’явився порожній кут

Я кричав, просив, благав, вважай

Бо ти для мене і пекло, і новий рай

Схибили раз — і все нанівець

Так мій зошит зламав її олівець

Так, я сильний, я вільний, але пустий

Ти підкажи, коли відпустить?

А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини

Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти

Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!

Du sagst - du weißt alles über mich, sogar die Wände haben hier Augen

Na, wer es schon gelernt hat, gib ihm mein Shirt - das weiße

Du bist wie ich, ungebrochen

(Probleme sagten "Hallo", Freude sagte "Frieden und Liebe")

Aber wo ich mich weder als Psychologe noch als Schamane wiederfand

Immerhin, was sie alles durchgemacht haben, um noch einmal von vorne anzufangen!

Himmel-Himmel, hörst du, Himmel, ich bin die Erde, denn das ist der Tag, an dem

Wir schreien und ich kenne dich nicht - ich bin daran gewöhnt

Wenn du ohne mich weitermachen kannst, sag mir, wann ich loslassen soll

In deinen wartenden Händen steuere ich das Boot durch die Felsen

Ich werde mit einem Speer aus der Haut springen, ein Pfeil nach vorne

Ich werde mich neben deinen letzten Schrei stellen

Um noch einmal von vorne zu beginnen, spielen Sie unser gemeinsames Set!

Und wir wollten nicht zusehen, wie Stahlblumen aus Lehm wachsen

Wir hofften, den Dreck loszuwerden, uns an den Händen zu halten und auszusteigen

Tut mir leid, ich werde keine Stahlblumen mehr aus dem Schlamm ziehen!

So ist alles angeordnet: Hier habe ich genäht - dort fließt es

Wenn Sie gefallen sind - wieder aufstehen, auf die andere Schulter übertragen - links

Menschenmangel, Gedankendämmer machen ihnen ein Ende

Wenn alles andere fehlschlägt - drehen Sie das Vinyl um, drehen Sie mehr

Gekauft-verkauft, vergessen-erwähnt

Aber unsere sonnigen Tage sind nicht gestohlen, nein

Anders, wenn schmutzig, wenn zerbrechlich, nein

Sie wollen sich entschuldigen, Sie wollen „sorry“ sagen – aber

Wer warst du, wer bist du jetzt geworden, wer bist du für mich gewesen?

Darauf haben wir uns bitte geeinigt

Nur nicht heute, hörst du, aber nicht heute!

Ich habe versucht, das Wissen auf dem Berg, zu sein, wer ich bin

Nur meins, nur meins

Denn bald werden die Wellen die Spuren wegspülen

Wo ich mit dir nach einer gemeinsamen Sprache gesucht habe

Im Augustnachthimmel unsere Mitgift

Warum hat es so lange gedauert, wer hat sich versteckt, wo haben sie sich versteckt?

Ich gebe dir einen Tropfen und finde es heraus

Wie viele Token wurden uns an dieser Abendkasse ausgegeben?

Und wir wollten nicht zusehen, wie Stahlblumen aus Lehm wachsen

Wir hofften, den Dreck loszuwerden, uns an den Händen zu halten und auszusteigen

Tut mir leid, ich werde keine Stahlblumen mehr aus dem Schlamm ziehen

Aber hier, genau hier

Zwischen den Rippen erschien eine leere Ecke

Ich habe geschrien, gebettelt, gebettelt, glauben Sie mir

Denn für mich bist du die Hölle und ein neues Paradies

Sie haben einmal einen Fehler gemacht - und alles ohne Erfolg

Also hat mein Stift ihr Notizbuch kaputt gemacht

Ja, ich bin stark, ich bin frei, aber leer

Kannst du mir sagen, wann ich loslassen soll?

Und wir wollten nicht zusehen, wie Stahlblumen aus Lehm wachsen

Wir hofften, den Dreck loszuwerden, uns an den Händen zu halten und auszusteigen

Tut mir leid, ich werde keine Stahlblumen mehr aus dem Schlamm ziehen!