Зозуля - Мандри

Кувала зозуля в чарівних лісах до світання,

Співала коханая ніжную пісню до рання.

Принесла мені чару повну бажання,

Приголубила серце повне страждань.

Я блукав темним шляхом, чужим та ворожим,

Зимував люті зими без хліба та грошей.

Та літав до зірок, полюбив мене Бог,

Та ж іще люби, Боже, та ж іще люби, Боже.

Човен мого життя пливе в хвилях бурхливих,

Серед темних часів, примарних й мінливих.

Принеси ж мені, зоре, чару бажання,

Покохай моє серце повне страждань.

Der Kuckuck, geschmiedet in den magischen Wäldern vor der Morgendämmerung,

Meine Geliebte sang bis früh ein sanftes Lied.

Sie brachte mir einen Zauber voller Verlangen,

Ihr Herz war voller Leiden.

Ich wanderte auf einem dunklen Weg, fremd und feindselig,

Er überwinterte strenge Winter ohne Brot und Geld.

Aber ich flog zu den Sternen, Gott liebte mich,

Liebe dasselbe, Gott, liebe dasselbe, Gott.

Das Boot meines Lebens segelt in den stürmischen Wellen,

Unter den dunklen Zeiten, gespenstisch und wechselhaft.

Bring mir, o Stern, den Reiz der Begierde,

Liebe mein Herz voller Leiden.