Зневірилась - Rosava

Тремтять руки, мов гілля дерев від холоду,

Ниє серце, мов щеня скавчить від голоду.

Все набридло, огидло, пропало,

Все, що розумом вірила, знала.

Приспів:

Зневірилась я, розгубилась,

Мов лебідка, зраджена розбилась.

Зневірилась я, розгубилась,

Мов лебідка, зраджена розбилась.

Шаленіє моя голівонька,

Обламало брехнею мої крилоньки,

Та й спотворило образ мій наклепом,

Розтоптало дух вільний мій соромом.

Приспів

Відпущу я той сором з водицею,

Та й розвіються наклепи маревом,

Тільки ж волю знайду свою птицею,

Бо людині літати не бажано.

Hände zittern wie Äste vor Kälte,

Ihr Herz schmerzt wie ein verhungernder Welpe.

Alles ist müde, angewidert, weg,

Sie wusste alles, woran sie in ihrem Verstand glaubte.

Chor:

Ich war verzweifelt, verwirrt,

Wie eine Winde, verraten abgestürzt.

Ich war verzweifelt, verwirrt,

Wie eine Winde, verraten abgestürzt.

Mein kleiner Kopf ist verrückt,

Meine Flügel brachen mit Lügen,

Ja, und mein Bild durch Verleumdung verzerrt,

Trampled meinen freien Geist mit Scham.

Chor

Ich werde diese Schande mit Wasser lösen,

Ja, und die Verleumdungen des Geistes werden sich auflösen,

Nur ich finde Freiheit mit meinem Vogel,

Weil es für eine Person nicht wünschenswert ist, zu fliegen.