Час - Vivienne Mort

На мене ти підвів обличчя

І свій мені довірив страх.

Тепер сильніші будуть руки,

Бо серце у моїх руках.

Удень завжди були ми двоє,

Вночі нас вітер розділяв.

Ішов і брав мене з собою,

Тобі нічого не казав.

Але час все минає.

Час, він спокою не знає.

Тільки мить я з тобою.

Мить.

Може, то було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю я.

Тобі дивилася у очі

І в них сміялася тобі.

Своїми плакала щоночі.

Пробач на небі й на землі.

Скажи: кого вже загубили,

Того, напевно, вже не ждуть?

Закрию двері, всім спасибі.

Мене ніколи не знайдуть.

Але час все минає.

Час, він спокою не знає.

Тільки мить я з тобою.

Мить.

Може, то було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю.

Що було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю я.

Du hast zu mir aufgeschaut

Und er hat mir seine Angst anvertraut.

Jetzt werden die Hände stärker sein,

Denn das Herz liegt in meinen Händen.

Tagsüber waren wir immer zu zweit,

Nachts trennte uns der Wind.

Er ging und nahm mich mit,

Ich habe dir nichts gesagt.

Aber die Zeit vergeht.

Zeit, er kennt keinen Frieden.

Moment, ich bin bei dir.

Moment.

Vielleicht war es Liebe?

Vielleicht war es Liebe?

Ich weiß nicht.

Ich weiß nicht.

Ich sah dir in die Augen

Und sie lachten dich aus.

Sie weinte jede Nacht.

Vergib mir im Himmel und auf Erden.

Sprich: Wer schon verloren ist,

Wahrscheinlich nicht darauf warten?

Ich mache die Tür zu, danke euch allen.

Ich werde nie gefunden werden.

Aber die Zeit vergeht.

Zeit, er kennt keinen Frieden.

Moment, ich bin bei dir.

Moment.

Vielleicht war es Liebe?

Vielleicht war es Liebe?

Ich weiß nicht.

Ich weiß nicht.

Was war Liebe?

Vielleicht war es Liebe?

Ich weiß nicht.

Ich weiß nicht.