Мудрий бо німий - Скрябін

Багато-гато років, як я був дуже малий

Всі риби жили в небі, а дерева — в воді

А я ходив до школи на високій горі

І люди були добрі, я був дуже малий

Багато-гато часу і немало вина

Старі сухі дерева догоріли дотла

Нема кого питати, де я маю піти

Не хочуть говорити мої мудрі птахи

Земля собі летіла — осінь-літо-зима

І небо там висіло, де вже нині нема

Я можу набрехати і лишитися сам

Я можу написати і забути слова

Ходили мої ноги, а не видно слідів

Робили мої руки всьо, шо я захотів

Дивились мої очі, але їх вже нема

Колись ше мої губи говорили слова

Приспів:

О-о, мудрий, бо німий…

Я не хочу того всього за собою забирати

І не можу вже ніколи нові гори малювати

Плакати не час, ніхто не хоче того знати

Тільки сльози будуть довго свої знаки малювати

Плакати не час, гаряче море тихо впало

Я лишився на піску і там, де риби повмирали

Вже не чути наші кроки, там нема чого ходити

Я лікарства не шукаю, бо ним можна отравитись

Приспів

Багато-гато років, як я був дуже малий

Всі риби жили в небі, а дерева — в воді

А я ходив до школи на високій горі

І люди були добрі, я був дуже малий

Багато-гато часу і немало вина

Старі сухі дерева догоріли дотла

Нема кого питати, де я маю піти

Не хочуть говорити мої мудрі птахи

Приспів

Viele Jahre, als ich noch sehr jung war

Alle Fische lebten im Himmel und Bäume - im Wasser

Und ich bin auf einem hohen Berg zur Schule gegangen

Und die Leute waren gut, ich war sehr jung

Viel, viel Zeit und viel Wein

Alte trockene Bäume brannten bis auf die Grundmauern nieder

Es gibt niemanden, der fragt, wohin ich gehen soll

Meine weisen Vögel wollen nicht reden

Die Erde flog zu sich selbst - Herbst-Sommer-Winter

Und der Himmel hing dort, wo er nicht mehr ist

Ich kann lügen und allein sein

Ich kann schreiben und Wörter vergessen

Meine Füße gingen, keine Spuren waren zu sehen

Meine Hände taten alles, was ich wollte

Meine Augen sahen, aber sie sind weg

Meine Lippen sagten Worte

Chor:

Oh, weise, weil dumm …

Ich will nicht alles mitnehmen

Und ich kann nie wieder neue Berge zeichnen

Es ist nicht Zeit zu weinen, niemand will es wissen

Nur Tränen werden lange ihre Spuren hinterlassen

Es war nicht an der Zeit zu weinen, das heiße Meer fiel leise

Ich blieb auf dem Sand und wo die Fische starben

Wir können unsere Schritte nicht mehr hören, es gibt dort nichts zu laufen

Ich suche kein Heilmittel, weil es mich vergiften kann

Chor

Viele Jahre, als ich noch sehr jung war

Alle Fische lebten im Himmel und Bäume - im Wasser

Und ich bin auf einem hohen Berg zur Schule gegangen

Und die Leute waren gut, ich war sehr jung

Viel, viel Zeit und viel Wein

Alte trockene Bäume brannten bis auf die Grundmauern nieder

Es gibt niemanden, der fragt, wohin ich gehen soll

Meine weisen Vögel wollen nicht reden

Chor