Листопад - Таисия Повалий

Листопад — печальне диво, це журба дерев знову осінь у полон серця бере.

Так буває, опадає листя восени, так ранком опадають наші сни.

Тихо сльози опадають, тихо йде любов, мовчання — вирок більшості розмов.

Опадають наші роки тихо в сон-траву, я сни колишні бачу наяву.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Не пиши листів прощання — я прощаю все, нас доля, наче листя, рознесе.

Не кидай на вітер слово — птахом полетить у неба бірюзового блакить.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Осінь серце полонила, та не назавжди, про листопад колись згадаєш ти.

Як журилися дерева в розставання час, як осінь раптом розлучила нас.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Der November ist ein trauriges Wunder, diese Trauer der Bäume fängt den Herbst wieder ein.

Es kommt vor, dass die Blätter im Herbst fallen, sodass am Morgen unsere Träume fallen.

Lautlos fließen Tränen, Liebe vergeht leise, Schweigen ist das Urteil der meisten Gespräche.

Unsere Jahre fallen leise in ein Traumgras, ich sehe noch Träume in der Realität.

Chor:

November der verlorenen Hoffnungen, verpassten Ereignisse und meiner unrealisierbaren und vergeblichen

Träume.

Mein Garten ist bis zum Herbst leer, du hast ihn längst verlassen und blinde Spur verwischt deine Spuren.

Schreib keine Abschiedsbriefe - ich verzeihe alles, das Schicksal wird uns wegblasen wie Blätter.

Werfen Sie das Wort nicht in den Wind - ein Vogel fliegt türkisblau in den Himmel.

Chor:

November der verlorenen Hoffnungen, verpassten Ereignisse und meiner unrealisierbaren und vergeblichen

Träume.

Mein Garten ist bis zum Herbst leer, du hast ihn längst verlassen und blinde Spur verwischt deine Spuren.

Der Herbst hat das Herz erobert, aber nicht für immer, Sie werden sich eines Tages an den November erinnern.

Wie die Bäume zum Abschied trauerten, wie der Herbst uns plötzlich trennte.

Chor:

November der verlorenen Hoffnungen, verpassten Ereignisse und meiner unrealisierbaren und vergeblichen

Träume.

Mein Garten ist bis zum Herbst leer, du hast ihn längst verlassen und blinde Spur verwischt deine Spuren.