Востаннє - Таисия Повалий

У твоїх обіймах ніч пала, не здолає, а ні сон, а ні мла.

Жагою втіхи втомлені тіла, ця історія, як світ стара.

Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.

Не дай вам Боже звідати хоч раз, зрозуміло все без зайвих слів.

Не жалію, що туман між нами ліг, цей туман з невиплаканих сліз.

Чим для тебе, любий мій, були наші ночі, зрозумієш серед злив у обіймах іншої

колись.

А я не благаю ніжності востаннє, не почуєш з уст моїх зітхання.

Мовчання — хрест тяжкий для двох, де легку розіп'яту любов я понесу одна.

Лиш здавалося, що ми одне, промайнемо крізь життя,

І не торкне нас гірка отрута забуття, ця історія, як світ стара.

Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.

А я не благаю ніжності в останнє, не почуєш з уст моїх зітхання.

In deine Arme ist die Nacht gefallen, wird nicht überwinden, und weder Schlaf noch Jugend.

Müde vom Trost müde Körper, diese Geschichte ist so alt wie die Welt.

Alles umher erstarrt zum letzten Mal und die Liebe stirbt morgens wie an Wunden.

Gott bewahre, dass Sie es zumindest einmal wissen, natürlich ist alles ohne Worte.

Ich bedauere nicht, dass der Nebel zwischen uns gefallen ist, dieser Nebel unvergossener Tränen.

Wie unsere Nächte für dich waren, meine Liebe, wirst du unter den Schauern in den Armen eines anderen verstehen

einmal.

Und ich bitte nicht zum letzten Mal um Zärtlichkeit, du wirst keine Seufzer aus meinem Mund hören.

Schweigen ist ein schweres Kreuz für zwei, wo ich allein eine leichte gekreuzigte Liebe tragen werde.

Es schien nur, als wären wir allein, blitzen durch das Leben,

Und wir werden nicht vom bitteren Gift des Vergessens berührt, diese Geschichte ist so alt wie die Welt.

Alles umher erstarrt zum letzten Mal und die Liebe stirbt morgens wie an Wunden.

Und ich bitte nicht um Zärtlichkeit im letzten, du wirst keine Seufzer aus meinem Mund hören.