Skies at Our Feet (Небо у наших нiг) - Drudkh

Долини падають і туляться до ніг,

Звивають завої, відсахуючись, гори.

Наш пружний крок тверда земля доріг

Стрічає стогоном покори.

Чи ж не підіб'єм, не зірвемо ми

І обрій цей, і хмари ці рожеві?!

І вогкий вітер дужими грудьми

Співає на моїм мечеві.

Приxодили.

Стрічали шану й страх,

Здолавши багна, пущі і вертепи.

Приносили в приплющених очах

Своє блакитно-зеленаве небо.

Ми не зазнали радости.

Були

Їх пестощі рвучкі і небуденні.

Зривалися.

Збиралися й ішли.

Їм скрізь були краї ще більш південні.

І діти ці, вони уже тепер

Тікають в гори, наче вовченята,

І в них під чолом — синява озер,

Неспокій хвиль і далеч необнята.

Die Täler fallen und schmiegen sich zu deinen Füßen,

Kurven, abtrocknen, Berge.

Unser belastbarer Schritt sind feste Bodenstraßen

Trifft auf ein Stöhnen der Demut.

Wenn wir es nicht tun, werden wir nicht brechen

Und dieser Horizont und diese rosa Wolken?!

Und ein feuchter Wind mit starken Brüsten

Singt auf meinem Schwert.

Sie kamen.

Ehr und Furcht begegnet,

Sümpfe, Wälder und Krippen überwinden.

Mit geschlossenen Augen gebracht

Sein blaugrüner Himmel.

Wir waren nicht glücklich.

Dort gab es

Ihre Liebkosungen sind ruckartig und ungewöhnlich.

Sie brachen zusammen.

Gesammelt und gegangen.

Sie hatten überall noch mehr südliche Länder.

Und diese Kinder sind sie schon

Sie fliehen in die Berge wie Wölfe,

Und unter ihren Stirnen - blaue Seen,

Die Unruhe der Wellen ist noch lange nicht umarmt.