Вільний птах (Серед гір) - Наталья Могилевская

Серед гір, там де віє буревій,

Вільний птах кохану там шукав.

Серед гір, у ніч та люту заметіль,

Де ти є, озвися, він чекав.

А вона мовчала, бо ображена

На нього чомусь була вона.

І хто зна у чім була його вина,

Ой чи то є, ой чи то так, правда одна.

Серед гір, зійшло зорею в небесах,

Крізь туман невиплаканих сліз.

Він летів до неї, мов додому птах,

І любов їй у долонях ніс.

Він літав, а сил вже майже не було,

А була лютая зима.

Тай згадав він твоїх очей тепло,

Ой чи то є, ой чи то так, знаєш сама.

Серед гір, там де віє буревій,

Вільний птах кохану там шукав.

Серед гір, лиш тільки стихла заметіль,

За своє кохання крила склав.

А вона хотіла вибачить йому,

А вона не змогла.

І хто зна у чім була його вина,

Ой чи то є, ой чи то так, плаче вона.

Unter den Bergen, wo der Sturm weht,

Der freie Vogel suchte dort einen geliebten Menschen.

Zwischen den Bergen, in der Nacht und heftigem Schneesturm,

Wo bist du, ruf an, er hat gewartet.

Und sie schwieg, weil sie gekränkt war

Aus irgendeinem Grund war sie bei ihm.

Und wer weiß, was seine Schuld war,

Oh, entweder, oh, ja, es ist wahr.

Zwischen den Bergen erhob sich ein Stern am Himmel,

Durch den Nebel unvergossener Tränen.

Er flog zu ihr wie ein Vogel nach Hause,

Und die Liebe war in ihren Händen.

Er flog, und seine Kraft war fast weg,

Und es war ein strenger Winter.

Ty, er erinnerte sich warm an deine Augen,

Oh, ob es ist, oh, ob es ist, wissen Sie.

Unter den Bergen, wo der Sturm weht,

Der freie Vogel suchte dort einen geliebten Menschen.

Zwischen den Bergen ließ nur der Schneesturm nach,

Er faltete seine Flügel für seine Liebe.

Und sie wollte ihm verzeihen,

Und sie konnte nicht.

Und wer weiß, was seine Schuld war,

Oh ja oder nein, oh ja, sie weint.