Не бiйся жити - Марія Бурмака

І коли залишилася зовсім сама,

І коли вже здається — світла нема,

Коли небо твоє на колір чужим стає,

Ти б виводила лінії знов на руці,

Впізнавала б надію в кожнім лиці,

Малювала б на склі вогонь —

І розбила б скло.

Не бійся жити — світ для того,

Щоби любити, сонце, дощ і вітер,

Небо, зорі, квіти… Все для тебе.

А ти не бійся жити,

Сонце, дощ і вітер, небо, зорі, квіти,

Світ для того, щоб любити тебе.

Ти ішла по межі, ти ішов по межі,

Тільки знай: ніхто тобі не чужий,

І рука у руці - назавжди твоє тепло.

І не можеш тепер лишитися сам,

Де читаєш мої слова по губам,

Повертає тебе назад моя любов.

Ти у серці своїм — тамований стук,

Ти на дотик, як спалах, навіть на звук,

Ти вже майже летиш — відкрите вікно давно.

Розбивається ніч, ламається час,

Ти гасила вогонь — не згасне свіча,

І не бійся — любов тепер береже тебе.

Und als sie ganz allein war,

Und wenn es scheint - es gibt kein Licht,

Wenn dein Himmel eine fremde Farbe annimmt,

Du würdest die Linien wieder auf deine Hand ziehen,

Ich würde Hoffnung in jedem Gesicht erkennen,

Ich würde Feuer auf das Glas malen -

Und würde das Glas zerbrechen.

Haben Sie keine Angst zu leben - die Welt für

Zu lieben, Sonne, Regen und Wind,

Himmel, Sterne, Blumen… Alles für Sie.

Und du hast keine Angst zu leben,

Sonne, Regen und Wind, Himmel, Sterne, Blumen,

Die Welt, dich zu lieben.

Du bist an der Grenze gelaufen, du bist an der Grenze gelaufen,

Wisse nur: Niemand ist dir fremd,

Und Hand in Hand - Ihre Wärme für immer.

Und du kannst jetzt nicht allein sein,

Wo liest du meine Worte auf deinen Lippen,

Meine Liebe bringt dich zurück.

Du bist in deinem Herzen - ein gezähmtes Klopfen,

Du bist eine Berührung, wie ein Blitz, sogar ein Geräusch,

Sie fliegen fast - das Fenster ist schon lange offen.

Die Nacht bricht an, die Zeit bricht an,

Du löschst das Feuer - die Kerze geht nicht aus,

Und fürchte dich nicht – die Liebe beschützt dich jetzt.