Сонцем, небом, дощем - Марія Бурмака

Я — де тихо і дощ,

Серед вулиць і площ,

Серед неба і зір,

Серед рік, серед гір…

Я — де втомлений шлях,

Де вертається птах

Із чужих берегів

На дороги свої…

Сонцем, небом, дощем,

Снігом, вітром, благаю ще.

Тільки, тільки мене

Не залишай… (весь куплет — 2)

Я — де трунок п’янкий,

Де слова від руки,

Ті далекі слова,

Обертом голова.

Від неписаних слів,

Від ночей тих і днів,

Що забути не можу…

Я — де тихо і дощ…

Я давно там, де ти,

Хай ще довго іти

І летіти дарма.

Де ти є чи нема?

Це не знати мені,

Це надія бринить,

Я — де світло і тінь…

Я — іду по воді…

Ich - wo Stille und Regen,

Unter den Straßen und Plätzen,

Unter dem Himmel und den Sternen,

Mitten im Jahr in den Bergen…

Ich - wo der müde Weg,

Wo der Vogel zurückkehrt

Von den Ufern anderer Leute

Auf deinen Straßen…

Sonne, Himmel, Regen,

Schnee, Wind, ich bitte mehr.

Nur, nur ich

Verlasse nicht … (ganzer Vers - 2)

Ich bin dort, wo das Getränk berauscht,

Wo Worte von Hand,

Diese fernen Worte

Dreh deinen Kopf.

Aus ungeschriebenen Worten,

Aus den Nächten und den Tagen

Was darf ich nicht vergessen…

Ich bin da, wo es still ist und regnet…

Ich bin schon lange da, wo du bist,

Gehen wir weit

Und vergeblich fliegen.

Wo bist du oder nicht?

Es kennt mich nicht

Diese Hoffnung schwillt an,

Ich bin wo Licht und Schatten…

Ich gehe auf dem Wasser…