Запах війни - Тік

Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею.

Всі втратили віру але лиш дивляться в небо.

Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів.

На розбитих іконах колишніх ідей

Плачуть горобці бо у них Прометей

Заберає вогонь, щоб зігріти Богів.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Хто вмирав десять раз за волю,

Той знає справжню її ціну.

Хто розгніваний бігав по полю

Вбиваючи грім піднімав цілину.

І скидаючи з себе хреста,

Бо не в змозі нести.

Десять раз задля того вмирав,

Щоби знову воскрести.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю.

Де дорога від сліз буркуном проросла.

Від порогу, до Гуляй поля.

Die Telegraphen schweigen, jemand hat die Idee verraten.

Jeder hat den Glauben verloren, schaut aber nur in den Himmel.

Dort spielen die Apostel unter Zähneknirschen Karten.

Auf den kaputten Ikonen alter Ideen

Spatzen weinen, weil sie Prometheus haben

Nimmt das Feuer weg, um die Götter zu wärmen.

Chor:

Und der Wind wehte, die Blumen weinten.

Gott, schau, das sind alles deine Kinder.

Sie atmen so gierig den Geruch des Krieges ein.

Wer starb zehnmal für die Freiheit,

Er kennt ihren wahren Wert.

Der wütend über das Feld rannte

Das Töten des Donners erweckte die Jungfrau.

Und wirf das Kreuz ab,

Denn nicht ertragen.

Dafür ist er zehnmal gestorben,

Auferstanden sein.

Chor:

Und der Wind wehte, die Blumen weinten.

Gott, schau, das sind alles deine Kinder.

Sie atmen so gierig den Geruch des Krieges ein.

Du verlässt das Haus, es gibt keinen Ausweg aus dem Schmerz.

Wo die Straße aus Tränen Klee sprossen hat.

Von der Schwelle zum Gehen des Feldes.